Образа на керівника. Чи можливо бути і другом, і підлеглим?
Як би ми не намагалися жити в мирі та злагоді з людьми, що оточують нас, конфліктів з ними нам не уникнути. Їх причина у взаємно протилежних, часом несумісних, поглядах, цілях, потребах, моральних цінностях, уявленнях про справедливість.
У перекладі з латинської слово «конфлікт» означає «зіткнення». І якщо це зіткнення не відбулося відкрито, не вирішилося бурхливим з'ясуванням стосунків, конфлікт може перерости у затяжну війну та ворожість на роки. Тоді гіркота і образа, що запала в душу, щодня отруюватиме не тільки ваше життя, а й життя вашого опонента.
Нерідко конфлікт відносин відбувається, коли начальник і підлеглий – старі друзі, однокласники, однокурсники чи тим більше родичі – набагато частіше, ніж коли працівники тримаються один з одним на шанобливій відстані, «не лізуть один одному в душу» і не претендують на особливі стосунки. І хоча давньокитайська мудрість говорить: «дружити з правителем — все одно, що спати в одній клітці з тигром», мати близькі стосунки з керівником можливо. Але для цього необхідно розібратися в суті проблеми.
Говорячи мовою психологів, у ситуації часто відбувається так званий конфлікт очікувань. У протиріччя входять соціальні (дружні) та ділові (робочі) відносини. Тоді найчастіше і виникає образа. Образа - це внутрішній конфлікт між очікуваннями щодо поведінки іншої людини та її реальною поведінкою. "А я ще вважав його своїм другом...", - зазвичай думає підлеглий після зауваження друга-керівника та ще зробленого при колегах по службі.
Слід зазначити, що у самому існуванні понять «керівник» та «підлеглий» вже закладено конфлікт. Керівник займає місце «згори» і чинить тиск, а підлеглий, розташовуючись «знизу», згідно із законом дії та протидії чинить рівнозначний опір. І чим ближче стосунки, тим складніше визнати авторитет начальника. Адже за суто ділових відносин інтерес до людини визначається лише її здібностями і навичками, які необхідні для досягнення поставленої мети. У той же час, як за дружніх відносин, метою взаємодії є суто самі відносини.
Але на роботі нормально, коли начальник вимагає, а підлеглий виконує всі вказівки начальства – за це йому між іншим і гроші платять. Гарний хлопець, як то кажуть, - не професія, здавалося б, «працюй і мовчи». Але не тут-то було. Коли керівник та підлеглий – старі друзі чи родичі, дружать сім'ями, ходять один до одного в гості, разом проводять дозвілля, це зробити багатьом не під силу. Адже у дружніх відносинах на перше місце виходить особисте, відсуваючи ділове на другий план.
Крім того, поважати людину легше на відстані, не знаючи її слабких людських сторін. Чи не тому на слуху біблійна істина: «немає пророка в домі та батьківщині своїй». Складно знайти ту «золоту середину», де можна дружити на рівних і в той же час дотримуватися відносин начальник – підлеглий.
Переносити зауваження керівника-друга часто заважає підвищена самооцінка підлеглого. Але, з іншого боку, друг-начальник нерідко також не завжди має рацію — недостатньо поважає думку друга-підлеглого. Як наслідок, у обох виникає – сильний стрес та емоційна напруга.
Найпоширенішою помилкою поведінки начальника в таких ситуаціях є те, що він хіба що не помічає, що підлеглий росте як фахівець, набуває професійного досвіду. Він, як і раніше, продовжує ставитися до нього, як до людини, яка зобов'язана цінувати його поблажливе ставлення і не допускає жодної критики на свою адресу. Такий начальник не може миритися з тим, що власна думка працівника не завжди збігається з його думкою. Він постійно чекає від друга-підлеглого беззастережного послуху, а рівність за стінами роботи підсвідомо змушує бачити у ньому конкурента.
Що ж робити, щоб не затаїти гіркоту та образу, якщо конфлікт уже стався? Як поєднати дружні та ділові відносини?
По-перше, постарайтеся вирішити конфлікт одразу. Не відкладайте на потім з'ясування відносин. Краще одразу розставити всі крапки над «і». Затягування часу - лише додатковий ґрунт для різних домислів та власного «накручування».
По-друге, будьте в міру важливими, не боріться заради принципу. Звичайно, потрібно переживати за справу, але робіть це тактовно і без фанатизму, щоб не зашкодити вашим дружнім стосункам. У суперечці не переходьте "на особистості".
По-третє, ваша критика має бути конструктивною та об'єктивною.
По-четверте, не з'ясовуйте особисті стосунки в присутності працівників. Якщо між вами виник конфлікт, проясніть свою позицію без свідків. Зробіть це чесно та відверто.
По-п'яте, щоб краще зрозуміти логіку свого опонента, постарайтеся поставити себе на його місце. Подумайте, як у цій ситуації вчинили б ви?
По-шосте, прийміть роль підлеглого, якщо ви підлеглий і роль начальника, якщо ви начальник. Не змішуйте ці поняття на роботі.
По-сьоме, не переоцінюйте себе та свої здібності. Краще чесно визнати свої помилки та покаятися, ніж відстоювати свої непомірні амбіції із принципу.
І звичайно ж, якнайшвидше спробуйте забути образу, яку завдав вам партнер-товариш, вибачте його, першим зробіть крок назустріч до примирення, і тоді ви з честю вийдете із ситуації. Адже вміння прощати помилки, бути миротворцем — ключ до усунення конфлікту та необхідна умова міцної дружби. Автор: Алекс Лундгрен, громадський активіст |
