Психологічна підтримка ветеранів АТО/ООС. Думка консультанта
У Києві протягом двох років успішно працює анонімна телефонна служба - Лінія довіри “Lifeline Ukraine”. Функціонує вона за сприяння Європейського Союзу і створена для допомоги ветеранам війни на сході в адаптації до мирного життя, психологічної підтримки та запобігання суїцидам.
Наш співрозмовник, консультант “Lifeline Ukraine” В'ячеслав Бевз, працює в цій службі практично з першого дня її заснування. Свого часу він сам регулярно перебував у зоні бойових дій в якості військового капелана, тому проблеми психологічного характеру, з якими постійно стикаються ветерани, йому близькі та зрозумілі, як кажуть, не з підручника. Тож думка В'ячеслава стосовно лікування душевних травм, яку допомогу в цьому може надати суспільство, для нас особливо важлива і авторитетна.
- Хто переважно звертається до вас? Які абоненти частіше шукають психологічної підтримки, адже ваша телефонна Лінія довіри досить специфічна?
- Хоч Лінія була створена для кола всіх, хто пов’язаний із війною, все одно ми приймаємо дзвінки від усіх верст населення України. Адже війна в тій чи іншій мірі торкнулася багатьох. До нас телефонують, пишуть: військові ветерани, їхні сім’ї, їхні друзі, люди похилого віку, діти, підлітки, молодь, дорослі, люди із психічними розладами.
Допомоги шукають усі, кому вона дійсно дуже потрібна. Ми намагаємося допомогти всім, але перевага, звичайно, надається в першу чергу ветеранам, військовослужбовцям, тим хто втратили рідних на війні та членам їхніх родин.
- З якими проблеми звертаються найчастіше?
- Проблеми можуть бути різного характеру, але більшість - це тривожність суїцидального характеру, сімейні стосунки, відносини з оточенням, зрада коханої людини, самотність.
- Чи відрізняєте ви під час консультування проблеми суто психологічного характеру від психіатрії, коли вже необхідна допомога лікаря? Які ваші подальші дії в такому випадку?
- Звісно відрізняємо, коли в розмові ми починаємо це розуміти, обов’язково з'ясовуємо питання стосовно їх лікування та візиту до лікаря, обов’язково надаємо рекомендації розпочати лікування або продовжити його, це обов’язково!
- В суспільстві, на жаль, існує упереджене ставлення щодо лікування у психіатра. Чи легко умовити ветерана звернутися до лікаря, здолати стигму, зрозуміти, що це необхідно?
- Ні, не важко. Якщо детально роз’яснювати ветерану чи військовослужбовцю, що проходить службу, про необхідність лікування, можливі наслідки хвороби та детально розповісти, де в Україні вони можуть знайти поміч, пройти обстеження та лікування, то результат буде позитивним. У нас є така інформація і ми нею звичайно ділимося. Головне тут бути тактовним, щоб співрозмовник відчув, що консультант щиро бажає допомогти.
- А чому звертаються саме до вас? Невже не вистачає спілкування з рідними та близькими?
- Якщо людина до нас звертається - це вже означає, що вона в кризі. А якщо вона в кризі, то там обов’язково є втрачені чи порушені стосунки - конфлікт, подолати який вона самотужки не в змозі. Тому й телефонує до нас. Зазвичай людина бажає бути почутою, щоб її хтось зрозумів, поспівчував. На жаль, в родині не завжди панує така довірлива атмосфера.
- Чи телефонують вам також рідні колишніх бійців? Чи це переважно ветерани?
- Так, телефонують. Дзвонять мами, дружини, був випадок, коли дзвонила дитина. Телефонують, бо хочуть отримати пораду, що їм робити та як допомогти, як вести себе із рідним, який повернувся з війни, де знайти допомогу.
- Звичайно, найкраща психотерапевтична група - це сім'я, де тебе розуміють і приймають таким, який ти є. Але, на жаль, це не завжди так. Які проблеми найчастіше виникають в сім'ях колишніх військовослужбовців?
- Переважно такі самі, як і в усіх сім’ях. Тільки вони можуть носити більш загостренні форми. Але між самими ветеранами може бути різниця. Дуже важливе минуле ветерана, важливий його ментальний розвиток, коло людей, яке його оточує, погляди на життя. Дуже важливо, які є наслідки війни із його здоров’ям: чи отримав ветеран важкі поранення, контузії, особливо, якщо поранення спричинило ампутацію, якщо поранення пов’язане із тим, що ветеран став паралізований. Кожен випадок може бути індивідуальним. Чим серйозніші негативні наслідки від війни, тим складніше ветерану та його сім’ї, тим із більшими проблемами вони стикаються.
- Що б ви порадили рідним і близьким в подоланні психологічної травми? Чи є тут якісь спільні рецепти?
- Слід розуміти, що найголовнішу роль у житті ветерана відіграє саме сім’я та відносини в ній. Яке життя буде у ветерана після війни в решті решт залежить від стосунків у родині. Ключове слово тут - ТЕРПІННЯ !!! Важливо розуміти, що потрібно мати терпіння. Зцілення від наслідків війни приходить не за один день, не за тиждень, навіть не за кілька місяців. Важливо розуміти, що все індивідуально. Родині також важливо тепер бути тими хто займається своєю обізнаністю. В житті кожної людини важливий індивідуальний розвиток, тепер, коли сім’я ветерана стикнулася із війною, їй потрібне знання, як подолати наслідки та використовувати на дії ці знання. Також дуже важливо звертатись до спеціалістів. До яких? Усвідомити, що психологи та психіатри - це не вороги чи щось не зрозуміле, а люди, які бажають і можуть їм допомогти. Держава має різні реабілітаційні заклади для ветеранів та раз на півроку ветеран може туди звертатись, проходити обстеження, лікування, спілкування із психологами, психіатрами, це дуже важливо! Також є можливість спілкуватись із військовими капеланами, які так само мають у своїй більшості освіту психологів. Важливо прислухатись до того, що говорять спеціалісти та виконувати їхні поради.
- Нерідко між ветеранами і рештою суспільства виникає певний психологічний бар'єр. Чому колишні бійці надають перевагу спілкуванню з побратимами, ніж з іншими? Як цей бар'єр, на вашу думку, подолати?
- Ми, люди, так створені, що спілкуємось в більшості із собі подібними. Прагнемо туди де нас розуміють та приймають, там де нам комфортно. Бар'єр може зникнути через деякий час, головне не забувати про терпіння. Кожен хто був на війні проходить адаптацію. Дуже важливо від суспільства мати правильне ставлення до ветерана. Наприклад, важливо розуміти, що ветеран приносить з війни вже упереджене ставлення до людей. Він був у небезпеці, там де ворог може замаскуватися за приятеля, доброзичливу людину, а в банці із медом принести гранату… на війні не можна бути з усіма довірливим, і це викарбовується в їхній підсвідомості. Тому важливо про це знати й пам’ятати! Коли цивільні люди висловлюють повагу та вдячність ветерану, через деякий час він починає довіряти їм та відкрито спілкуватись. Тому подолання бар'єру - це вдячність та повага!
- Якою, на ваше переконання, має бути ефективна адаптація і соціально-психологічна реабілітація? Хто цим повинен займатися?
- По-перше, найголовніше - це сім’я чи близьке оточення ветерана. По-друге, усвідомити ветерану, що звертатись по допомогу - не соромно, а дуже важливо! По-третє, пам’ятати про медичну реабілітацію, особливо, якщо є контузії. Раз в півроку ветеран має право безкоштовно проходити реабілітацію або за місцем проживання, або приїжджати в спеціалізовані заклади реабілітації. Наприклад, такі заклади є під Києвом в Циблях, «Лісова Поляна» в Пущі-Водиці у Києві - ветеранам там завжди раді.
Четверте, пам’ятати, що дуже важливе особисте бажання ветерана. Якщо робити кроки, все буде вирішуватись, а люди будуть йти назустріч та допомагати. Але, якщо ветерану це “не потрібно”, іншим людям так само це буде “не потрібно”, бо процес довіри взаємозворотній. Тож, потім не треба ображатись і шукати винних.
П’яте, це зайнятість ветерана. Після відпочинку важливо працювати. Коли ветеран працює, це допомагає йому відчути свою значущість та гідність. Коли людина працює, та зайнята, менше поганих думок та тяжких спогадів у неї в голові.
Шосте, оточення ветерана. Якщо ветеран буде спілкуватись із людьми, які не мають здорових життєвих цінностей, його цінності також будуть руйнуватись. Тому особисто я був ініціатором створення простору для ветеранів, де вони можуть спілкуватись на різні теми, але в їхніх розмовах буде надія і позитив, де можна конструктивно вирішувати різні життєві проблеми. Наш Клуб ветеранів війни на Донбасі збирається щотижня і носить назву "Philadelphia", що означає - братерська любов. Саме таку, братерську, атмосферу ми намагаємося підтримувати.
Сьоме, як військовий капелан, запрошую всіх ходити до Церкви - і в неділю, і в інші дні, адже відвідання Церкви зцілює душу, надихає жити, дає оптимізм, допомагає формувати психологічну стійкість у подоланні будь-яких життєвих негараздів.
- І на останок, як вас знайти, як отримати консультацію?
- Щоб отримати психологічну допомогу і анонімну консультацію, слід зателефонувати на Лінію довіри “Lifeline Ukraine” за телефоном 7333. Ми працюємо цілодобово. Дзвінки безкоштовні. Кім того, ветерани, що проживають у Києві та області, можуть стати членами нашого Клубу. Більш докладна інформація за телефонами: (063)3289497, (098)7093474. Раді бачити їх в нашому товаристві.
|
