і про інше
| Відверто про медреформу. Оцінка споживача
Лідія Мартинова, голова правління Громадської організації “Психобіліті” Минуло вже 20 місяців як Україна почала свій шлях реформування «застарілої» системи Семашко в медичній галузі. І я сьогодні хочу викласти свою точку зору як представника громадського сектору суспільства та думку, як зараз кажуть, споживачів психіатричних послуг про те, що вони придбали та що втратили завдяки саме цьому реформуванню. Квітень 2020р. був відзначений тим, що по всій країні прокотилися протести як медпрацівників, так і споживачів (читайте, людей з психічними розладами та їх родин) психіатричних послуг проти закриття відділень психіатричних лікарень, а де і самих психлікарень. Причина банальна: держава припинила фінансування цих закладів через МОЗ України, а доручила ці функції згідно Концепції розвитку охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року (прийнята розпорядженням КМУ від 27 грудня 2017 р. №1018-р) новому державному органу - Національній службі здоров’я України (далі - НСЗУ). Метою цієї Концепції “...є створення цілісної, ефективної системи охорони психічного здоров’я, яка функціонує в єдиному міжвідомчому просторі, забезпечує покращення якості та дотримання прав і свобод людини”. Отже, давайте розберемося яка система охорони психічного здоров’я створюється, оцінимо її ефективність та як вона забезпечує покращення якості та дотримання прав і свобод людини. По-перше, всі лікувальні заклади вимушені були змінити організаційно-правову форму господарювання, тобто лікарні стати некомерційними комунальними підприємствами (далі - НКП), призначенням яких стало надання медичних послуг та забезпечення господарської діяльності. По-друге, перелік цих послуг встановлювала НСЗУ, вона ж і калькулювала їх вартість. І ось що отримали споживачі психіатричних послуг: з квітня по грудень 2020р. пакети на надання психіатричної допомоги, амбулаторної допомоги стали вартістю в три рази менші ніж фактична собівартість цих послуг. Саме це було причиною того, що директори НКП скоротили свої штати до мінімуму за рахунок “другорядних” фахівців (психологів, соцпрацівників та ін.) та молодшого медперсоналу, хронічних тяжко хворих пацієнтів відправили "на свої хліби" додому, а гострих стали безкоштовно лікувати замість 4-х тижнів лише два. А далі або щоб родичі вносили кошти в касу НКП на долікування своїх близьких, або щоб забирали додому під нагляд дільничого психіатра. По-трете, через відсутність затверджених пакетів з психіатричної реабілітації закрилися або скоротися всі реабілітаційні відділення психіатричних лікарень та випали з амбулаторної мережі всі психіатричні диспансери. Саме нова система надання психіатричних послуг боляче відобразилася на долі людей з психічними розладами. Тяжкі хворі, яких відправили додому під нагляд родичів та дільничих психіатрів нерідко стали загрозою не тільки членам їхніх сімей, але й суспільству в цілому. Ті ж люди, яких вперше спіткала хвороба, не отримують якісну та своєчасну меддопомогу і втратили можливість реабілітації, як необхідного процесу проти інвалідизації. В якості прикладу не можу не згадати долю Анатолія Юсупова - художника театру "БУДЬМО", в якому грають лише люди з психічними розладами. Його твори були прикрасою психіатричної лікарні та визнані як професійні на виставці мистецьких робіт людей з психічними розладами проведеної спільно з Національним музеєм медицини та НКП "КЛ" Психіатрія" м. Києва. Внаслідок реформування психіатричних лікарень у Києві він був виписаний “додому”, якого в нього не було. А взимку 2020р. тяжко захворів на запалення легень, бо жив на вулиці, і помер в реанімаційному відділенні психіатричної лікарні. І таких людей на вулицях наших міст можна побачити ще багато, а з повідомлень ЗМІ нам відомі факти, як з деяких психіатричних лікарень навіть вивозили хворих і беззахисних людей на кладовище, немов на ПМЖ. З 2021р. під натиском громадськості місцеві органи вимушені були профінансувати місцеві пакети соціальних послуг і хворі стали повертатися під опіку психіатричних лікарень. У липні 2021р. НСЗУ затвердила пакет на надання послуг мультидисциплінарними командами. В м. Києві НКП "КЛ "Психіатрія"" підписала с НСЗУ відповідний договір, але перші результати показують, що надання цих послуг обмежено малою кількістю її членів та більшість людей з психічними розладами, що потребують психіатричної допомоги, все одно залишаються поза цієї програми. А процес реабілітації все одно потрібно здійснювати за допомогою комплексних реабілітаційних програм поза родиною. Також після розмови громадськості зі спеціалістами НСЗУ була прийнята програма надання безкоштовних ліків для людей з психічними розладами. Але й тут не обійшлося без проблем - перелік ліків для підтримуючого лікування не розширився та не відповідає міжнародним стандартам. Не краще йдуть справи і в посилені ролі громадського сектору в подолані проблем реформування психіатричної сфери. Громадські організації включилися в процес розробки Плану заходів на 2021-2023 роки з реалізації Концепції та надали свої пропозиції. Але Кабінет міністрів України затвердив своїм розпорядженням від 06.10.2021р. №1215-р цей План без жодної пропозиції громадськості. І на останок - ніякі права людей з психічними розладами, на моє переконання, не покращені та взагалі не дотримуються, бо нова система фактично обмежує доступ до отримання психіатричної допомоги. Всі ці факти реформування психіатричної сфери медицини кажуть самі за себе, а саме: 1. система надання психіатричної допомоги (далі - система) не є цілісною, бо не має ланок на територіальних рівнях по нагляду, реабілітації та підтримки людей з психічними розладами та їх родин. 2. система не ефективна, бо базується на мінімальній оплаті послуг медичного персоналу, не забезпечує профілактики захворювань та при відсутності оплати послуг з реабілітації сприяє інвалідизації хворих. 3. система не має жодного зв'язку з іншими відомствами КМУ. 4. система порушує Конституційні права людей з психічними розладами, ст. 49, а також Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, ст.2. Перед суспільством постає питання "Що робити далі?". На це питання можна відповісти лише сівши за один стіл з владою та самими споживачами психіатричних послуг.     |